Категорія: Карпати

Відпочинок в Карпатах вже давно став улюбленим заняттям українців і багатьох іноземців, що приїжджають сюди в пошуках нових вражень та позитивних емоцій. Свіже гірське повітря, заворожуючі краєвиди, невимушена атмосфера завжди манять до себе людей, які хочуть відволіктися від сірих міських буднів, набратися сил або просто почерпнути натхнення.

Влітку гори Карпати стають справжнім місцем паломництва любителів активного відпочинку на природі. Зібравши команду однодумців і впакувавши здоровенні наплічники, вони вирушають відкривати для себе ще непідкорені вершини. Відпочинок в Українських Карпатах приваблює більшою доступністю порівняно з іноземними курортами. Численні котеджі, санаторії та садиби, джерела мінеральних вод, відомі не лише в Україні, допоможуть відновити здоров’я та зміцнити імунітет, а кришталево чисте, збагачене фітонцидами гірське повітря сприяє очищенню організму, додає бадьорості та оптимізму.

Найпрекрасніші Карпати взимку, коли все довкола вкритотовстим сніговим килимом і мерехтить під яскравими променями сонця. В цю чарівну пору кожен може вибрати заняття до смаку:

• численні лижні траси, як для початківців, так і для професіоналів,
• катання на санях та сноуборді,
• піші та кінні прогулянки,
• підкорення гірських вершин.

Приємно здивує також щирість і гостинність місцевих жителів, які з радістю приймають гостей і роблять усе для того, щоб спогади про відпочинок в Карпатах залишали невимовне бажання знову повернутися у цей дивовижний край.

Новий рік в Карпатах

З року в рік наприкінці грудня тисячі людей їдуть у Карпати, аби зустріти Новий рік саме там, зустріти його по-особливому, подалі від міської передсвяткової метушні й біганини за останніми покупками. І щороку Карпати радо приймають своїх гостей, розкриваючи перед ними всі свої принади й заворожуючи неземною красою. А що може бути кращим, ніж зустріч Нового року посеред прекрасних мовчазних вершин.

Новий рік – улюблене багатьма свято, відзначають яке переважно в колі близьких та друзів. Крім того, це чудова нагода зібратися й усією сім’єю чи дружною компанією та гайнути в гори, на природу, де нема шумних натовпів і довжелезних черг у супермаркетах, цих незмінних атрибутів будь-якого свята. Гостинні гуцули-господарі запропонують комфортне житло, допоможуть якнайкраще організувати святкування, почастують оригінальними місцевими стравами й звеселять незвичними гуляннями й забавами, поширеними тільки в цій місцевості. А милування неповторними карпатськими краєвидами в поєднанні з цілющим гірським повітрям та лікувальною мінеральною водою зроблять зустріч Нового року в Карпатах незабутньою пригодою, повторити яку неодмінно захочеться й наступного року.

Чимало цікавих і часто протилежних за суттю занять не дозволять всидіти на місці. Незмінну популярність мають численні лижні траси, розраховані на різний рівень вправності лижників. Тим, кому лижі взагалі не підкоряються, запропонують катання санях чи сноуборді, на позашляховиках чи квадроциклах – який би варіант ви не обрали, гострі емоції та позитивні враження гарантовані. Крім цього, можна відвідати одну з цікавих етнічних екскурсій, пішки пройтися поміж засніжених смерек чи взяти участь в одному з незмінно смачних застіль, де можна буде спробувати знамените закарпатське вино. Нерідко в Карпати вирушають зустрічати Новий рік закохані пари, яких вабить сюди романтична атмосфера й можливість лише вдвох відзначити це чудове свято.
Новий рік в Карпатах, де небо вночі таке зоряне й таке близьке, а вдень неймовірно блакитне, де пухкий сніговий килим виблискує на сонці всіма барвами веселки, а люди щирі й відкриті до спілкування, давно вже стала доброю традицією для багатьох українці.

У будь-якому випадку відпочинок в Карпатах надовго закарбується в пам’яті приємними спогадами і залишить бажання повернутися сюди знову!

Спавжньою перлиною Карпат вимальовує історія Яремче. Екзотичні ландшафти, цілющі джерела, чудові пам’ятки архітектури, давня і цікава історія краю, самобутня культура та мова щирих гуцулів зробили Яремче найвідомішим туристичним центром на Прикарпатті. Акуратне європейське містечко зі своїми звичаями і традиціями приваблює круглорічно тисячі вітчизняних та зарубіжних туристів. Найбільш магічними місцями є водоспад «Пробій» на річці Прут, камінь та скелі Довбуша, унікальні відслонення на правому березі Пруту, за якими можна відслідкувати складний і тривалий процес формування ще зовсім молодих Карпатських гір.
Територія Яремчанської міської ради – один з найважливіших рекреаційних районів Карпатського регіону та України в цілому.

Географічні особливості Яремче

Місто Яремче з мікрорайонами Дора, Ямна розташоване на висоті 500-535 м. над рівнем моря. Яремчанщина охоплює південно-західну частину Івано-Франківської області, займаючи центральну частину Українських Карпат у межах гірських формувань Горган, Покутсько-Буковинських Карпат та Чорногори.

Місто має налаштований зв’язок з іншими містами України та закордоном. Відстань від Яремче до Києва – 590 км., до Львова – 210 км., до Ужгорода – 275 км., до Івано – Франківська – 65 км., Тернополя – 200 км., до Чернівців – 125 км., до Варшави – 530 км., до Берліна – 990 км., до Праги – 900 км., до Будапешту – 650 км.

Топоніміка міста Яремче

Якщо замислитися над тим, з чого починається історія – звернемося до науки топоніміки. Багато назв населених пунктів Яремчанщини опосередковані через імена людей, прізвища та прізвиська.

«Ім’я – це шматок історії» І.Еглі

Вчений – археолог М.Клапчук (1920 – 1984) подав таке трактування: слово «Дора» тюркського походження, яке в перекладі на українську означає «двері». Власне Дора – це двері в Карпати, прорубані річкою Прут між двома гірськими вершинами – Маковицею та справа Чорногорицею.
Дослідник географічних назв Українських Карпат Б.Лящук вважає, що Дора походить від: «дор, драть» – місця, розчиненого під ріллю шляхом видирання, виривання кущів чи пнів.

Знавець давньоіндійської співучої мови санскриту В.Кобилюк тлумачить цю назву як «той, що розбиває та відкриває».

Старший науковий працівник яремчанського музею С. Флис вважає, що «Дора» – це паска, освячений хліб. Тобто в Дорі була одна з найдавніших в краї церков і горяни, звичайно, приходили щонеділі та у свята саме сюди на богослуження, а на Великодень несли святити паску – дору. Частину свячених пасок – дор віддавали бідним. Паски клали у своєрідну дерев’яну скриньку – дорінник.
Хоча перша письмова згадка про село Дору датується 1618 роком, академік В. Грабовецький зауважив, що такі топонімічні назви як урочище та потік Боярський можуть характеризувати до деякої міри тут населення в період Галицько – Волинського князівства ( XII – XIII ст.)
Досить широко розповсюдження набуло тлумачення про те, що місто Яремче походить від імені першого поселенця Яреми Годованця, який осів на березі Пруту, «відвоював у гір клапоть землі і завів своє господрство. »
Цікаві припущення висловлює відомий львівський сходознавець, автор поетичного перекладу на українську мову Корану, Ярема Полотнюк (син письменниці Ірина Вільде, яка мала віллу в Дорі) – багато топонімів Гуцульщини можуть трактувати як тюркські. Слово «ворохта» означає «піднебесся», а «яремче» – «повертатися назад». З цією назвою пов’язана легенда про страх татаро-монголів перед карпатськими непрохідними лісами та мужнім народом і їхнє повернення на рівнинні місця.
Відомий письменник Степан Пушик твердить, що в основі назви Яремче лежить корінь «ярем» – слово «яремче» означає дугу, лук, мовляв, ріка Прут дугою обіймає населення.

Але все це версії. Остаточної аргументації щодо назви міста Яремче нема.

В одному з давніх церковних часописів, що видавався у Львові, а згадка про священника Михайла Яремницького, який був парохом в Ямній в 60-х роках XVIII століття, себто раніше за офіційну згадку про Яремче. Можливо, що церковні угіддя сягали незаселених місць якраз в південно-східному напрямку за течією р. Прут і люди працювали як для церкви, так і для священника. Тож назва поселення могла піти і від прізвища отця Яремницького, бо ж говорять деякі старожили, що «їдуть у Яремчета», а не в Яремче.
Ямна – село, що ввійшло до складу м. Яремче лежить серед гір у «ямі» (улоговині, котловині, долині, западині округлої форми). Відповідно це вплинуло на назву населеного пункту.
В. Кобилюх вважає, що Ямна в перекладі з санскриту означає «подвійна, близнюча, подібна». В Індії є цілий штат Ямна, тільки «й» читається як «дж» – Джамна. Спочатку Ямна носила назву Верхньої Слободи, тому вона подібна, близнюча до Дори.

Історія Яремче

Археологічних знахідок в районі Яремче знайдено небагато. В праці відомого вченого Ярослава Пастернака ( 1892 – 1969 ) « Станіславщина в сивій давнині» знаходимо дані про те, що в селі Дора, в гірському ярі над Прутом, знайдено в 1874 році разом кільканадцять штук різного крем’яного знаряддя з надбужанського сирівцю. Був це так званий крем’яний скарб, що засвідчує наявність зв’язків проісторичної Станіславщини із західною Волинню тодішнім товарообмінним шляхом, що йшов з околиць Володимира–Волинського вздовж річок Бугу і Серету в Подністров’я й Покуття.
Як стверджує доцент Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника В. Клапчук, вік перших археологічних знахідок поблизу с. Дори сягають 40 тисяч років. А вже з часів мезоліту (11 – 7 тис. р. тому) є конкретні докази переходів первісної людини через цю територію: в Старуні Богородчанського району знайдено вироби з обсідану, родовища якого відомі на Закарпатті; в околицях сусіднього Делятина виявлено так звану площанську культуру, що пов’язана комплексом знахідок, розповсюджених у Поннонії.

В 1893 році в Дорі (урочище Білий Камінь) знайдено скарб бронзових виробів (котли та меч), що датуються віком 8000 років до нашої ери.
Активне залюднення Гуцульщини відбулося у княжу добу. Це відбилося в топонімах Яремчанщини – гора Маливо, потік Боярський (Дора), село Микуличин.
Відомий львівський історик Петро Сіреджук в «Хронології найдавніших згадок міст і сіл Галицької Гуцульщини» наводить дату першої згадки за архівним документом с. Дора – 1618 рік, Ямна – 1618 рік і Яремче – 1787 рік. Цікавою була символіка с. Дора XIX – XX ст., до складу якої тривалий час входило Яремче: постать лева, що крокує вліво ( по-геральдичному). Лев зображений з піднятою лівою лапою.
Помітний слід в історії українського народу залишило карпатське опришківство. Вже в кінці XVII ст.в околицях Дори і Ямни з’являлися опришки. У загоні Нестора, якого у 1618 р. шляхті вдалося спіймати біля Делятина, був один селянин з Ямної. Мешканці Дори і Ямної були учасниками загонів Пискливого та Пинті в 1703-1704 рр. ; Григорія Дранки (дорянці Семен Кочержук, Семен Баюрак, Юрко Панчук, Петро Марчук) 1734 р.
Славетний ватажок опришків Олекса Довбуш часто бував в околицях Яремче. В селі Ямна проживала сестра Довбуша і звідси походив його побратим і племінник Павло Орфенюк, тут його підтримували однодумці Павло та Степан Дроніви.
Уродженцем Дори був побратим і продовжувач справи Довбуша Василь Боюрак.
Після смерті Довбуша (1745) Павло Орфенюк створив свій загін, але наприкінці 1745 р. поляки його розгромили, а сам опришок загинув у бою біля с. Довгілля.
Дорянин Василь Боюрак, очоливши опришків, «стрясав» панів у всіх гірських селах. До його загону, зокрема належали Стефан Бабчук та Олексій Іваничук з Ямної. В 1754 р. Василя Баюрака засуджено на жорстоку смерть. Польський поет Ф. Карпінський, очевидець цієї страти згадував, що перед смертю ватажок Баюрак попросив гірську сопілку, на якій зіграв сумні гуцульські мелодії.
В умовах панування польської шляхти і після встановлення в 1772 році влади Австро-Угорщини життя селян Дори і Ямної було надзвичайно тяжким. Гуцули займалися тваринництвом, особливо вівчарством, орної землі було обмаль, доводилось виконувати передусім грошові та натуральні повинності на громадські роботи. Селяни платили грошима подимне, рогівщину, різні контрибуції. Відсутність орної землі позбавляла феодалів можливості вести в горах фільваркові господарства, а тому панщина відігравала незначну роль. У 1786 році при описі грунтів Дори записано: « В тому селі фільварку ніколи не бувало» .
Часто селян залучали до будівництва шосе Делятин – Яблуниця. Ініціатором і реалізатором будови був станіславський староста Францішек Краттер. Свою посаду він займав з 1821 до 1833 рр., будова шосе тривала кільканадцять років, була завершена в 1847 році. Неподалік від Скель Довбуша було кілька чепурних вілл, а за ними повисла над шосе велика скеля, що котилась з Маковиці, названа «Каменем Краттера».
Яремче вперше згадується 1787 року в так званій Йосифінській метриці – першому поземельному кадастрі Галичини – як присілок с.Дори. В присілку Яремче (1787) проживало 7 родин дорівчан: Петра Бойка, Івана Гнатіва, Федора Савчука, Миколи Стуса, Григора Стифурака, Григора Штифурака та Андруха Халашнюка.
В окреме село Яремче виділилося в 1895 році після будівництва залізниці Делятин – Вороненко. В 1894 році тут був побудований один з найбільших в Європі арковий залізничний міст з прогином 65,0 м у просвіті, розрахований інженерами Станіславом Косинським і Зигмундом Кулькою за теорією пружних арок на основі досліджень товариства австрійських інженерів у Відні. На жаль, в 1944 році під час Другої світової війни міст був зруйнований.

Розквіт Яремче перед війнами 20 століття

Розквіт Яремче як курортної місцевості розпочався 1894 року.
До 1899 року було зведено п’ятдесят дерев’яних і мурованих вілл. Їх власниками були пани:

• Барауцевич,
• Бик,
• Чекалюк,
• Е.Фішлер, М.Фішлер,
• доктор Гелертер,
• доктор Градер (дві вілли),
• Гальперн, Гірш, Кавецький,
• княгиня Юліана Пужиніна,
• Козловський (дві), Кеглер (дві вілли),
• аптекар Крижановський,
• Лам (дві вілли),
• радник Луцький,
• Медушинський,
• Карл Обст,
• радник Огірко,
• Перфецький,
• Рапацька,
• начальник збирачів податків Розенфельд,
• Шайнер,
• Скшинський,
• Скупневич,
• інженер Шпорек (сім вілл),
• радник Штенцель,
• Таллер,
• доктор Волянський,
• Збосіл,
• Згігляр (дві вілли),
• Зофалова (дві вілли).

 В середньому будівництво однієї вілли коштувало 7 000 корон.

Яремче все ще було присілком Дори. Бажання стати окремим населеним пунктом було велике. 25 серпня 1896 року створений туристичний клуб «Клуб Яремчанський», головою якого став радник Зонненвенд. Маркувалися стежки для прогулянок в гори, зроблено сходинки до водоспаду Пробій, визначено місця для риболовлі. «Клуб Яремчанський» робив все, щоб привабити відпочиваючих і нарешті відділити Яремче від Дори.
Під час літнього сезону відкрито поштову контору. В 1899 році видавець Леон Забалевич організував випуск газети «Яремче», яка виходила раз на тиждень і тільки в відпочинковий сезон. В 1902 році станіславський фотограф Артиховський у своїх двох віллах відкрив фотосалони. Він також продавав листівки з видами Яремче.
Незважаючи на те, що Яремче все ще не було відділене від Дори, в 1900 році відбулися перші вибори «літнього» війта. Нам став емеритований радник крайового суду Владислав Луцький. Місцеві газети в 1902 році писали, що Яремче розвивається завдяки Луцькому, котрий не жаліє сил для піднесення його розвитку. Завдяки йому збудовані павільйони для відпочинку, проведено серпантинну дорогу до печер Довбуша, для Яремче відведено 250 моргів державного лісу.
У 1905 – 1906 роках в Яремче відпочивало за сезон 1500 чоловік, що приносило власникам вілл до 200 тис. корон щорічно. Затрати на будівництво вілл окуповувалось за 3 – 5 років.
У 1907 році випущено путівник по Яремче. Для відпочиваючих влаштовували фестини, концерти, ігри тощо. Такі фестини відбулись, наприклад, 11 серпня 1907 року в районі ресторану Ланкоча біля водоспаду. Була багата лотерея (розіграно 500 призів), відбувся концерт військового оркестру з Станіслава, небо заполонили повітряні кульки, ввечері була зроблена ілюмінація водоспаду, підготовлена різномаїта програма забав.
В загальному доходи «Клубу Яремчанського» щорічно сягали значної суми – наприклад, від фестину – 1048 корон, з квитків за відпочинок в спеціально відведених для прогулянок місцях – 513 корон, за продаж місць для риболовлі – 88 корон, з продажі листівок – 67 корон.
Часто влаштовувались в Яремче і різноманітні концерти. Так, в 1906 році перед мешканцями Яремче і літниками виступив з концертом львівський академічний хор. Тут виконували пісні оперний співак Недем, співачка з Риги Ерне Санадау і улюбленець львівської публіки гуморист Троянівський.
Цікаво, що вже в той час яремчанці дбали про чистоту довкілля. 16 квітня 1905 року мешканці Яремче, зокрема власники вілл та шанувальники населеного пункту, скерували на ім’я надвірнянського старости заяву – протест з вимогою не допустити відкриття кам’яного кaр’єру на межі дори і Яремче, бо його розробка буде погано впливати на здоров’я місцевих жителів і відлякуватиме туристів і мандрівників.
Стараннями В.Луцького номінально 11 серпня 1902 року присілок Яремче було відділено від села Дори (про це писала тодішня газета «Курє’р Станіславський»). Але фактично лише 17 жовтня 1909 року крайовий сейм у Львові остаточно надав Яремче статусу окремого населеного пункту. Головою громади в результаті виборів 30 – 31 травня 1911 року став емеритований скарбовий урядник Б. Макаревич. Гербом села Яремче було зображення оленя, що біжить вправо (по – геральдичному).
У 1912 році в Яремче відпочивало 2403 чоловіки. Цього року багато часописів Галичини писали про перебування в Яремче майбутнього престолонаслідника Карла Франца Йосипа Габсбурга, який згодом став австро–угорським цісарем Карлом І (1916 – 1918). Його автомобіль (тоді ще небачене для гуцулів чудо) зупинився в Яремче біля залізнодорожного моста. Дружина Карла Зита з роду Бурбон–Парма залишилась в автомобілі, а він пішов оглядати міст. В цей момент підійшов місцевий житель і з цікавістю почав вивчати раніше небачений засіб пересування. Дізнавшись, що це мешканець Микуличина, архикнязь посадив цікавого гуцула в автомобіль і привіз в рідне село.
На початку першої світової війни багато яремчанських юнаків зібрались на привокзальному майдані навпроти готелю Гануса, щоб записатись в Легіон Українських Січових Стрільців (УСС). Як згадував стрілець технічної сотні Олекса Колодій, цю функцію здійснював добродій Перфецький. Напутню промову перед добровольцями виголосив український письменник, педагог Богдан Лепкий (1972 – 1941).
Про своє перебування в Яремче Богдан Лепкий написав оповідання «Папері є?». Тут з ним трапилась прикра подія. В готелі Гануса під час обстрілу містечка згоріли рукописи драми «Мотря» та третього тому «Історії української літератури». Перед наступом російських царських військ письменник з родиною та іншими біженцями покинув Яремче і через Угорщину дістався до Відня.
22 жовтня 1914 року російські війська зайняли Яремче. На цій ділянці в австрійської армії було 300 чоловік і 6 гармат. Під час запеклих боїв Яремче переходило кілька разів з рук в руки, зазнаючи значних втрат. В Дорі було знищено 40 % житлових та господарських споруд. В червні 1920 року Яремче як частину Гуцульщини зайняли румунські війська генерала Задека. Командування румунських окупаційних військ визнало окремою адміністративною одиницею Делятинський повіт, куди входила Яремчанщина. В серпні 1919 року румунські війська залишили цю територію і її окупували поляки.

Яремче в міжвоєнному періоді

Поволі відбудовувалось зруйноване господарство. 22 березня 1928 року розпорядженням президента Республіки Польща Яремче надано статусу курортної місцевості. 28 січня 1929 року воєвода Станіславський доктор Наконечніков – Клюковський підписав Статут курорту Яремче.
В міжвоєнний період туристів приваблював відпочинок в таких пансіонатах та віллах Яремче – «Рай», «Маритон», «Гуцулка», «Пристань», «Генеціана», «Морське око», «Вільгрот», «Львів’янка», «Стокрутка». Кімнати були від скромних до класу «люкс». Вартість пансіонату – від 4 до 8 злотих денно.
Великою популярністю користувався купелево-інгаляційний заклад доктора Йозефа Матушевського. В ньому було кількадесят кабін для мінеральних і ароматичних ванн, інгаляторій, тераси для сонячно-повітряних ванн, відділ гідропатичних процедур. Заклад працював круглорічно. Лікування коштувало 7 злотих з особи денно без обмежень перебування. Державні службовці самоврядування, пенсіонери, військові та їх родини отримували 35 % знижки. Лікарі були звільнені від оплати.В Яремче прагнули забезпечити гостям належні умови. Електростанція тут функціонувала з 1926 року і належала С.Штруму. Електрівня знаходилась на тодішній вулиці Пілсудського, на відстані 200 м від залізничного вокзалу. Перед другою світовою війною роботою закладу керував механік В.Волянюк. Тариф був фантастичним навіть для тих часів – 3, 8 злотих за кВт/год.
В Дорі з 1875 року була двокласна школа з українською мовою навчання, Шематизм подає число дітей греко- католиків , що відвідали школу – 151. Школа в Яремче однокласова, викладова мова польська, дітей греко – католиків – 31, римо – католиків – 10, єврейських дітей – 7. Діти с.Ямної навчались в однокласовій школі з польською мовою викладання. 1932 року в Польщі здійснено реформу освіти, внаслідок якої у Дорі й Яремче було створено школи другого ступеня, в Ямній – початкову школу.
В міжвоєнному періоді в Дорі, Яремче, Ямній діяли читальні «Просвіти».
В селі Дора функціонував кооператив «Гаразд» з трьома крамницями і кушнірсько – кравецькою майстернею. Тут також організовано ощадну касу «Райфайзенка». Цікаво, що її вів на громадських засадах колишній державний секретар шляхів сполучення ЗУНР інженер залізниць Іван Мирон (1857 – 1940), який мешкав в Дорі. Активно діяло тут товариство «Сільський господар», що мало два відділи: пасічництва і шовківництва. В цьому гірському селі було посаджено кілька десятків садженців шовковиці, а коли вони підросли, завезли гусениць шовкопряда і розподілили між охочих господарів. Та грандіозні плани дорянського відділу «Сільського Господаря» перервала війна.
М’який клімат з великою кількістю сонячних днів у році приваблював шанувальників відпочинку в Яремчі та Дорі, найбільше з – поміж української інтелігенції Львова.
В Дорі була вілла знаменитого професора Львівської політехніки доктора К.Бартеля. Поблизу збудував свою віллу «Морослава» видатний український оперний співак, «український Карузо» Михайло Голинський (1890 – 1973), який всіляко сприяв процвітанню Дори. Саме М.Голинський придбав тут гуцульську хату, грунтовно перебудував, умеблював і передав як дарунок для славетного художника Олекси Новаківського зі Львова.

Яремче під час Другої світової війни

У вересні 1939 р. в Яремче вступили загони Червоної армії. Була заборонена діяльність українських політичних партій, громадсько-культурних організацій, заарештовано їхніх керівників. У січні 1940 р. Яремче стало районним центром. 30 червня 1941 р. місто окупували німецькі війська. За час Другої світової війни багато пансіонатів були пошкоджені, деякі вілли зруйновані. Значну кількість мешканців Яремче та його околиць було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Від голоду в 1942 році померло понад п’ятдесят людей. . Влітку 1943 року в околицях Яремче діяли партизани Сумського з’єднання С.А. Ковпака, які вели виснажливі бої з окупантами. 26 липня 1944 року Яремче було звільнено від фашистів. В боях за Яремчанщину загинуло 565 солдатів та офіцерів Червоної Армії, їх поховали в центрі міста у братській могилі разом з 93 партизанами – ковпаківцями. У 1967 р. на могилі була встановлена скульптурна композиція – постать партизана, який закриває собою прохід в гори (скульптор В.Бородай, архітектори О. Ігнащенко і С. Тутученко).
Багато вихідців Яремчанщини ще на початку 40–х років ХХ ст. влилось в лави Української Повстанської Армії. Нерідко в формуваннях УПА брали участь цілі родини. На території тодішнього Яремчанського району рейдували сотні «Довбуша», «Скуби», «Білого».
В грудні 1952 р. в урочищі «Скала» в с.Дора застрелились, щоб не потрапити живими до рук ворога, троє повстанців: Орфенюк Василь – «Чорноморець», Дудзякий Микола – «Гора», Струк Юрій – «Чорновус». В 1996 р. на братській могилі воїнів УПА був встановлений пам’ятник «Борцям за волю України» за проектом львівського скульптора Петра Штаєра, архітектор – Ігор Петришин.

Повоєнна відбудова Яремче

Після війни в Яремче розпочався період відбудови. Населений пункт отримав статус міста обласного підпорядкування. Сюди круглорічно приїжджають багато туристів, їх приваблює не тільки чудова природа, цілюще гірське повітря і можливість займатися зимовими видами спорту. Гуцули – це одна з найяскравіших складових українського етносу, яка зберегла свою самобутність до теперішнього часу. Неповторна природа, пам’ятки історії та культури, своєрідні риси в культурі і побуті гуцулів завжди приваблюють у Карпати туристів. Ці гори однаково красиві, як влітку, так і взимку.

«Гори самовартністні і досконалі» – сказав сучасний Івано–Франківський письменник Тарас Прохасько.

Вироби гуцульських майстрів народної творчості експонуються у музеях майже всіх європейських столиць, а також великих американських міст, де вони гідно репрезентують українське народне мистецтво. Викликає захоплення художня обробка дерева, шкіри і металу, ткацтво, вишивка, писанкарство, а особливо мальовничий гуцульський одяг неперевершеним орнаментальним, колористичним і технічним вирішенням.

Як влучно зауважив дослідник етнології Яремчанщини Ю. Боберський: «Гуцул, одягнений у святковий одяг, де кожний краєчок його компонентів обшитий вишивкою, як оберегом від злого, почуває себе спокійним та життєрадісним, не тільки в нього, але й у тих, хто бачить у вишиванці, виникає почуття доброзичливості та естетичного комфорту, які гармоніюють з чудовою красою Карпат».

Яремче охоплює південно-західну частину Івано-Франківської області, займаючи центральну частину Українських Карпат у межах гірських формувань Горган, Покутсько-Буковинських Карпат та Чорногори.
Яремче належить до категорії міст обласного підпорядкування і як адміністративна одиниця включає також:

• смт. Ворохта,
• с. Татарів,
• с. Микуличин,
• с. Яблуниця,
• с. Вороненко,
• с. Поляниця.

На базі сіл утворені Татарівська, Микуличинська, Яблуницька і Поляницька сільські ради та Ворохтянська селищна рада. В межі Яблуницької сільської ради входить село Вороненко. Тому територія м. Яремче з підпорядкованими населеними пунктами називається територією Яремчанської міської ради . Всі населені пункти мають статус високогірних та віднесені до категорії курортних.

Загальна площа цієї території – 65 665 га, в тому числі:

• землі сільськогосподарського призначення – 6 949 га,
• виробничого та транспортного призначення – 308 га,
• селитебна територія – 1 568 га,
• водні території – 505 га.

Майже половина цієї площі – 31 га розташована в межах Карпатського національного природного парку.  

Основною водною артерією є р. Прут. Основною особливістю її економіко-географічного розташування є те, що єдиним суттєвим виробничим ресурсом є природний комплекс із значним рекреаційним потенціалом. Ще один сприятливий фактор — невелика відстань до кордонів чотирьох європейських держав.
Яремче має налагоджений транспортний зв’язок (залізничний та автомобільний) з іншими містами України і закордону. Відстань (по автошляху) від м. Яремче до Києва — 600 км, Івано-Франківська — 70 км, кордону з Румунією — 80 км, Угорщиною, Словаччиною, Польщею — приблизно 280 км. Територія Яремчанської міської ради — один з найважливіших рекреаційних районів Карпатського регіону та України загалом.
Сприятливе географічне положення міста Яремче робить його особливо популярним для відпочинку. Відпочинок в Яремчі це виключно приємні враження.

Карта Яремче

Для подорожуючих Українськими Карпатами часто може стати в пригоді карта Яремче.

Яремче — невеличке містечко посеред Карпат. Орієнтуватись по Яремчі дуже просто — одна центральна дорога і все біля неї крутиться. Місто Яремче включає в себе ще два мікрорайони, які розташовані трохи далі від центру міста. Це Ямна (зі сторони с. Микуличин) і Дора (зі сторони М. Надвірна). Карта Яремче стане в пригоді тим, хто вперше в цій місцевості. А для тих, хто тут вже хоч раз побував користуватися мапою Яремче немає змісту.
Людям, що користуються GPS навігаторами радимо завантажити векторну чи растрову карту потрібної місцевості, знайти мапу Яремче. Проте, паперовий варіант карти міста, або такий, що розміщений на даному сайті додатково містить інформацію про визначні місця Яремче та його околиць (Скелі Довбуша, водоспад Пробій, вольєрне господарство, де утримують оленів та косуль). На карті крім автомобільних доріг також позначені готелі та бази відпочинку.

Карпатський Національний природній парк Яремче

Майже половина території Яремчанщини розташована в межах Карпатського Національного природного парку— першого в Україні, створеного в 1980 році. Парк охоплює територію 50,3 тис. га. Карпатський НПП підпорядкований міністерству екології та природних ресурсів України. Структурно поділений на 12 лісництв.
Основною метою його створення є збереження унікальних для Центральної Європи природних ландшафтів, що відзначаються багатим генофондом, наявністю рідкісних пралісових екосистем і значним рекреаційним потенціалом, а також для підтримання екологічного балансу в регіоні.

Карпатський національний природний парк розташований на північно – східному макросхилі Українських Карпат. Його протяжність з півночі на південь — 55 км і з заходу на схід — 20 км. Відвідавши парк, можна побувати на різних висотах над рівнем моря, а отже, в різних термічних поясах: помірному (450 -850 м), прохолодному (850 – 1200 м), помірно – холодному (1200 – 1500), холодному (1500 – 2061 м). Клімат Карпатського національного природного парку сприятливий для багатої лісової та субальпійської рослинності, для розвитку туризму та активного відпочинку в усі пори року. Найбільша кількість теплих, помірно – зволожених, переважно бездощових днів припадає на літньо – осінній період. Найкраща пора для відпочинку, занять спортом і туризмом (пішохідним і автотуризмом) – літньо – осіння, а для занять гірсько – лижним спортом – зимова. Збереженість природних ландшафтів і відсутність промислових підприємств зумовлюють чистоту і цілющі властивості повітря, що створює сприятливі умови для оздоровчої і лікувальної рекреації на всій території парку, особливо в зоні Яремче — Микуличин — Ворохта. Відпочинок в Карпатах сприяє відновленню фізичних сил і приносить моральне задоволення. На живописних схилах Карпатських гір бере початок і протікає багато річок і потоків, які об’єднуються в річці Прут та західних притоках ріки Чорний Черемош. Прут бере свій початок біля підніжжя найвищої гори Українських Карпат – Говерли (2061 м) і тече на північний схід. На своєму шляху він вбирає в себе чисельні потоки з екзотичними назвами: Прутець Чемигівський, Кам’янка, Жонка, Женець, Піги, Прутець Яблунецький, Гомулець та інші. Живописний водоспад “Пробій” на ріці Прут у Яремчі та водоспад “Гук” на річці Женець приваблюють багато охочих помилуватись цим чудовим видовищем. Крім рік і потоків, є цінні мінеральні джерела сірководневої води. А у Говерлянському та Високогірному лісництвах знаходяться невеликі озера льодовикового походження. Найбільші з них – Марічейка та Несамовите. На території парку також знаходяться хлоридні, вуглекислі, сульфатні, гідрокарбонатні мінеральні води типу “Боржомі”, “Нарзану”, “Єсентуків”, “Арзні”. Особливо відомі вуглекислі гідрокардонатно-натрієві та кальцієві води, так звані “Буркути”. Багатство і різноманітність рослинного світу Карпат, в тому числі і парку, зумовлені і чудовим географічним положенням, і сприятливим кліматом, і різноманітністю ґрунтів. Головними породами парку, які утворюють ліси, є смерека звичайна, бук лісовий та ялиця біла. Як супутні породи в лісах також зустрічаються клен-явір, береза бородавчата, вільха сіра, ільм гірський, сосна звичайна та сосна кедрова. Ростуть і кущі: верби козячої і ламкої, вільхи зеленої, жимолості чорної, чорної і червоної бузини, звичайної ліщини. Рослинний покрив цієї території – різноманітний і багатий. Тут зосереджено 1 100 видів рослин, серед яких чимало реліктових та рідкісних. Майже 20 видів рослин занесено до Червоної книги України. Найбільш цікавими є — сосна кедрова європейська, рододендрон східнокарпатський, тирлич жовтий, первоцвіт дрібний, родіола рожева. Майже 350 рослин мають лікувальне значення і широко використовуються в народній медицині. Наявність рідкісних фітоценозів, тобто унікальних рослинних угрупувань, дає можливість використовувати їх в рекреаційних цілях. Карпати відрізняються багатством тваринного світу — 46 видів ссавців та близько 180 видів птахів, плазунів, земноводних і риб. В парку створені всі сприятливі умови для проживання рідкісних тварин, таких як:

• тритон карпатський,
• глухар карпатський,
• карпатська білка,
• снігова полівка,
• бурий ведмідь,
• саламандра плямиста,
• дрозди, зяблики, дятли, щиглики, сойки, зозулі,
• їжак, заєць-русак, білка, лисиця, куниця, рись.

Справжня окраса лісів — благородний олень і косуля європейська. До Червоної книги України внесені зубр, кіт лісовий, беркут, змієїд, лелека чорний, снігова полівка, пугач, тритон гірський.

Діяльність парку спрямована на регламентоване використання природних ресурсів, що забезпечується зонуванням території. Це дає можливість обмежити господарську діяльність в лісі, яка може привести до порушення екологічної рівноваги.

Вся територія парку поділяється на функціональні зони:

• заповідна зона — призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;
• зона регульованої рекреації — в її межах проводиться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам’ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристичних маршрутів і екологічних стежок; забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство й мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об’єктів заповідної зони;
• зона стаціонарної рекреації — призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об’єктів обслуговування відвідувачів парку;
• господарська зона — в її межах проводиться господарська діяльність спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться об’єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. На цих землях дозволяється будівництво житлових, культурно–побутових, виробничих, адміністративних, рекреаційних та інших об’єктів у відповідності з генеральними планами населених пунктів і проектів районного планування. Тут ведуться традиційні художні промисли.

У захисно-рекреаційній зоні природо-охоронні заходи здійснюються з метою збереження та відтворення природних екосистем; лісогосподарська діяльність спрямована на формування корінних лісових масивів; туризм обмежений.

Рекреаційну і рекреаційно-господарську зону використовують для організованого туризму: в межах зон допускається формування окультурених ландшафтів, розташовані місця відпочинку, санаторно-курортні та туристичні комплекси, створено туристичні і пізнавальні стежки.

Адреса Карпатського національного природного парку: вул. В.Стуса, 6, м. Яремче, Івано-Франківська область, Україна

Контактні телефони:

• директор – +380 (03434) 2-27-31;
• заступник директора з наукової роботи – +380 (03434) 2-22-59;
• відділ екологічної освіти та рекреації – +380 (03434) 2-11-57.
• телефон/факс: +380 (03434) 2-28-17.
• E-mail: ecoplay@phantom.pu.if.ua

Природні умови міста Яремче

У геологічному відношенні Яремчанщина належить до складчастих Карпат.
Західна частина території розташована в межах гори Горган, середні висоти коливаються в межах від 400 до 1542 м.
Східну частину території займають Покутсько-Буковинські Карпати – найвища точка — 1325 м .
Крайня південна частина – північні схили Чорногори.
Клімат помірно-континентальний. Континентальність збільшується із півночі на південь. Зима помірно-м’яка, середня температура січня -4,3 до -7 °С. Часто бувають тумани і відлиги. Теплий період починається з другої декади березня. Середня температура літніх місяців +18 °С (найвища +28 °С).
Основною річковою артерією міста є Прут. Витоки Пруту знаходяться при північних схилах Чорногори на висоті понад 1750 м. Основними лівими притоками Пруту є Прутець Яблуницький (16 км), Жонка, Кам’янка; правими — Пига (11 км), Прутець Чемегівський (21 км).
Більшу частину території міста займають ліси, в основному мішані буково-ялицево-смерекові, а вище 1100-1200 м — чисті смерекові ліси. Букові ліси з домішками явора, ясена, в’яза, ялиці та смереки поширені на схилах гірських масивів до висоти 500-600 м. При схилах Ґорґан на піщаних ґрунтах зростає сосна звичайна з домішками берези та ялини. В урочищах Кедруватий та Ґаджина збереглась реліктова сосна кедрова. Таке поєднання хвойних і листяних лісів створює надзвичайно мальовничі ландшафти, особливо весною і восени.
На території Яремчанської міської ради є значні можливості для курортного лікування на базі мінеральних вод. В мікрорайоні Ямна виявлено мінеральні води двох типів:

• слабомінералізована гідрокарбонатно-натрієва з підвищеним вмістом органічних речовин (типу “Нафтуся”);
• хлоридно-карбонатно-натрієва малої мінералізації (типу “Брусницька”, “Миргородська”).

Територія краю характеризується багатством і різноманітністю видів флори і фауни, багато з яких є унікальними.

На цих самобутніх природних землях Яремче обладнано найпривабливіші екологічні та науково-пізнавальні маршрути, численні відпочинкові зони. Добре розгалужена шосейна мережа, краса гірських ландшафтів забезпечили парку славу та популярність серед туристів та багато чисельних відвідувачів з усіх кінців світу.

Визначна багатовікова історія околиць карпатських гір дозволяє значно урізноманітнити відпочинок у Карпатах. Найбільш примітними пам’ятками історії Карпат вважають середньовічні архітектурні споруди — кам’яні замки, кожен з яких має свою цікаву історію. На окрему увагу заслуговують Мукачівський та Ужгородський, Пнівський та Хустський замки, Хотинська фортеця.

Хустський замок, Закарпаття

На Закарпатті багато стародавніх архітектурних пам’яток середньовіччя, серед яких є кам’яні замки, культові споруди. Мукачівський замок “Паланок” – пам’ятка архітектури та історії ХІІІ-ХVІІ століть. У Х-віках тут було збудовано невелику фортецю для охорони Карпатських кордонів Київської Русі.

Замок був збудований як зміцнення понад 900 років тому. Тоді дуже часто на ці землі приходили татари, а замок був беззаперечним для них укріпленням.

За час існування замок переніс дві сильні пожежі і якщо після першої його змогли відновити, то другий став для нього останнім.

Не дивлячись на те, що замок потихеньку вмирає, відвідавши руїни, можна побачити ту колись колишню міць і оглянути прекрасні види околиці. Але є у замку і, так би мовити, темний бік, містичний, загаданий і нікому достеменно не відомий. Кажуть, що 1329 року угорський король за особливі заслуги віддав замок лицарю Драгу та його братові. До замку також додавались околиці, що згодом переросли майже на півгодини теперішньої території Закарпаття. Граф Драг зовсім не пив кров людей у ​​своїх поселеннях, але був злим і відважним воїном, з моторошною вдачею та великою кількістю отриманих поранень у бою, які перетворювалися на шрами, в тому числі й на обличчі. Отримуючи за свої заслуги перед королем землю, князь Драг захотів великих привілеїв, чого король ніяк не хотів давати, а тому по сусідству поселив барона Берені, який у свою чергу зумів витіснити Бійка до земель Трансільванії, у яких рід Драків живе й досі.

Львівський музей пивоваріння

Волелюбний дух, безліч сталевих, дерев’яних чи кам’яних левів та пінне пиво у келихах – це все Львів! Якщо ви приїхали до цього чудового міста, то обов’язково відвідайте заклад на одній із вулиць, який має назву «Хмільний дім Роберта Домса». Буде не голослівним сказати, що тут подають найсмачніше пиво Львова. Хмільний будинок – улюблене місце відпочинку мешканців міста та туристів. Розмістився паб у підвалах старої пивоварні – тут знаходиться Музей пива у Львові.

У меню безліч незвичайних страв, які безперечно припадуть вам до смаку! Це справжній рай для пивоманів, але якщо ви до таких не належите, то не поспішайте відмовлятися, адже тут подаються класичні страви української та європейської кухні. У пивній карті завжди є темне пиво, живе пиво або світле пиво.

У підвалах броварні розмістилося 4 зали, які можуть вмістити до 350 осіб, а у залах проводяться концерти виконавців, артистів України та Європи. Тут можна насолодитися музикою відомих виконавців, а також домашніх гуртів.

Залишаючи це чудове та хмільне місце, не забудьте прихопити собі пару пляшок напою. Купити пиво можна на барній стійці, але врахуйте, що випите воно має бути не пізніше ніж через 2 дні, адже пиво тут тільки живе.

Сантаторій «Південний» в Трускавці – Львівська область

Розмірковуєте про те, куди поїхати відпочити та оздоровитися, вирвавшись від буднів та роботи? Для тих, хто не любить море, а віддає перевагу лісу, чистому повітрі і потребує оздоровлення шлунково-кишкового тракту та супутніх органів, ми радимо вирушити до Трускавця, до санаторію «Південний».
Розташовується санаторій у парковій зоні, до центрального бювету з чудо-водичкою вам необхідно буде пройти лише 7 хвилин.
Оселитися ви можете в одному з номерів на 1, 2, 3 особи, різної категорії комфортності: економ, люкс, напівлюкс. У номерах є телевізор, холодильник, окремий туалет з душем. Якщо ви хочете зайнятися спортом, то для гостей санаторію є спортзал, корти для тенісу.
Захочете поїсти – немає нічого простішого. Вирушайте в кафе при санаторії, там вас нагодують найкращими стравами української та європейської кухні.

У санаторії «Південний» ви можете оздоровитись, але перед цим необхідно пройти консультацію у лікаря. Тут спеціалізуються на органах травлення, щитовидній залозі та супутніх захворюваннях.
Сюди ви можете приїхати відпочити від усіх поодинці, сім’єю чи всім дружним робочим колективом влаштувати собі незабутні вихідні в чудовому місці України.
Місця у санаторії необхідно бронювати заздалегідь. Це можна зробити на офіційному сайті або зателефонувавши.

Ворохта, Івано-Франківська область

Плануєте відпочинок у зимову пору року, тоді вирушайте до невеликого містечка на Західній Україні – Ворохта.

Приїхати сюди і відпочити можна в будь-яку пору року, але все ж таки найкрасивіше тут у зимовий період. У місті є безліч готелів, приватних пансіонатів і вілл, загалом розміститися буде де. Неподалік Ворохти знаходиться турбаза «Заросляк», звідки туристи починають своє підкорення гори Говерли.

Для шанувальників активного лижного відпочинку є одна траса довжиною 500 метрів із середньою складністю спуску. Підніме на саму вершину траси туриста швидкісний підйомник.

Взяти все спорядження турист може у місті, середня вартість оренди спорядження буде 50 грн. Для тих, хто не вміє кататись на лижах, можливі індивідуальні заняття.

Після спуску можна відпочити в кафе, ресторанах або просто випивши чашку гарячого напою на свіжому повітрі.

Місто Ворохта має гарну інфраструктуру: продовольчі магазини, сувенірні лавки, автостанції, нічні клуби та інші розваги.

Заощадити турист може оселившись у Ворохті та щодня, здійснюючи переїзд до Буковелю, щоб там покататися на найкращих снігових трасах України.

Воєводино, Закарпаття

Лижний курорт Воєводино розташований недалеко від села Тур’я Пасіка, що за Західною Україною. У цих краях надзвичайно красиві ліси, луки в період цвітіння, особливо магнолія та сакура, а часом у горах може зустрітися едельвейс.

У це місце завжди приїжджають туристи, але найбільша їхня кількість припадає на зимовий період, особливо на Новий рік та різдво, адже це гірськолижний курорт.

На території селища є одна траса середньої складності та довжиною 900 метрів. Щоб спуститися вниз, необхідно буде подолати відстань у 500 метрів, а в цьому допоможе бугельний витяг.

Якщо у вас немає свого спорядження, але його можна взяти на прокат, як і окремо лижі або сноуборд. У нічний час спуски у Воєводіно заборонені з метою безпеки туристів.

Окрім спуску на лижах, тут туристу доступна льодова ковзанка, санки. Урізноманітнити вечір можна прокатившись у упряжці на санях.

На території комплексу розлучається форель і короп, а всі, хто зацікавився, можуть подивитися на цей процес. Також для туристів тут виловлять свіжу рибку та приготують її. Прекрасні дами зможуть насадитись СПА-процедурами в центрі.

Щоб примножити ваші враження, радимо вам відвідати сусідні міста Ужгород, Мукачево, термальні джерела.

Озеро Синевир, Закарпатська область

У даній публікаціїї “Топ-10 місць для відпочинку в Карпатах” від колективу ХотШоп також згадаємо озеро Синевир. Воно відомо кожному на території пострадянських країн завдяки пісні Софії Ротару. Озеро є національним парком, який належить до найбільших та найпривабливіших територій Закарпатської області.

Щоб повністю насолодитися красою озера та прилеглої природи, туристу необхідно піднятися в гори, адже Синевір сховався серед них.

Народ із вуст у вуста передає легенду у тому, як утворилося це озера. Вважається, що в далекі часи гори належали якомусь багатому графу. В нього красуня дочка із ясно-синіми очима. Взяв якось він її з собою в гори, де Сінь побачила прекрасний бузковий луг. На ньому в свою сопілку грав молодий пастух Вір. Помітивши дівчину, він перестав грати свою мелодію і підійшов. Щоб познайомитись. Після першої зустрічі дівчина часто відвідувала свого нового знайомого. Дружба переросла в кохання, про яке дізнався граф і наказав убити Віра. Люди графа послухалися наказу та скинули на пастуха камінь, який убив закоханого юнака.

Коли Сінь дізналася, що її коханого вбито, вона прибігла до того каменю обійняла його. Вона так гірко й довго плакала, що утворилося озеро, вода в якому була чиста і синя, як очі дівчини, а посередині виднілася маківка каменю, який убив Віра.

Озеро стало місцем паломництва туристів, весільних кортежів. На березі Синевиру з дерева вирізано постаті юнака та дівчини.

Синевір вважається перлиною Західної України. Місцевість тут надзвичайна: синє-синє озеро, буки та ялиці на березі. Дерева тут надзвичайно великі і охоплять їх можна лише вдвох чи втрьох. Повітря біля озера легке і свіже, сповнене ароматом хвої. Розташувалося це надзвичайне озеро на висоті 989 метрів над морем. Його середня глибина озера становить 10-12 метрів.

Буковель, Івано-Франківська область

Справжнім раєм для любителів гірськолижного спорту є курорт Буковель. Курорт розташовується між трьома горами, і тому погода тут практично завжди тиха та безвітряна.

Слід сказати, що наплив туристів сюди не вичерпується ніколи. Найбільша їхня кількість припадає на зимовий сезон відпочинку, а точніше на Новий рік та Різдво. У період свят ціни на проживання в готелях та готелях Буковелі вищі за середні.

Щоб заощадити, досить часто лижники та сноубордисти селяться у сусідніх селищах та містах. Сюди приїжджають лише покататись на трасах. Між іншим, трас на цьому курорті понад 60: 40 червоних, 12 синіх та 8 чорних. Для того, щоб підкорити найдовший спуск, вам доведеться проїхати 2 км.

На всіх трасах працюють машини з генерації снігу, тому сюди можна приїхати влітку або взимку. Чудово провести час, спустившись однією і запропонованих туристам трас. Для любителів екстремальних спусків мається на увазі з’їзд трасою в нічний час доби.

Окрім спусків, туристам доступні СПА-комплекси, фітнес-центри, ресторани, кафе, нічні клуби та інші розважальні заклади.

Приїжджаючи до Буковеля не відмовляєтеся від поїздок до сусідніх міст та огляду пам’яток: костел у Делятині, Манявський скит із чоловічим монастирем.

Долина нарцисів, Закарпаття

Для тих, хто відклав свою відпустку на літо або з якихось причин не зміг поїхати на Західну Україну в зимовий період, у цьому неймовірному та загадковому регіоні та влітку є на що подивитися.

«Долина нарцисів» — це заповідник, розташований недалеко від міста Хуст, у центрі Закарпаття. Його відвідує маса туристів на початку травня. Саме тоді, коли буйним кольором над безкрайніми просторами рівнин колосаються ці маленькі квіточки, схожі на сонечки. Загалом на території долини налічується понад 500 представників даного сімейства, які тут ростуть у величезній кількості.

Наша туристична агенція у травні пропонує різноманітні тури до Карпат з метою відвідування цього незвичайного живого килима. Проте необхідно пам’ятати, що «Долина нарцисів» — це заповідник і тому зривати квіти тут заборонено. А от фотографуватися на тлі красивих квіточок можна і навіть потрібно!

Приїхавши сюди, ви відвідаєте надзвичайно красиву і ароматно-принадну долину. Ви зможете подивитися визначні пам’ятки, як природні, так і архітектурні, які знаходяться поблизу долини. Наприклад Хустський замок самого графа Драка, прабатька всього роду Дракул.

Готель «Кришталевий палац» в Трускавці

У самому центрі невеликого містечка на Західній Україні – Трускавці, розташований невеликий, але дуже привітний готель «Кришталевий палац».

Відпочиваючим, доступні номери в одному з трьох корпусів, що знаходяться на території парку. Готель «комплектований» всім необхідним для здорового та повноцінного відпочинку. Тут є більярд, кінозал, спортивний зал, бібліотека, кафе з фрешами та кисневими коктейлями, великий басейн, волейбольний та баскетбольний майданчик.

Але на справжню увагу заслуговує медичний центр, який входить до «складу» готелю. У центрі гості знайдуть стоматологічний кабінет з найновішим обладнанням та привітними лікарями. Фізіотерапевтичне та ванне відділення, де можна оздоровитись та прийняти приємні хвойні та валеріанові ванни.

Звичайно, лікарі, клініки та персонал стежать за харчуванням своїх постояльців, пригощаючи щодня новими смачними стравами. Їжа є кориснщю та дієтичною. Лікар визначить: яка дієта підходить саме Вам, а кухарі будуть готувати страви, дотримуючись рекомендацій.

Готель «Кришталевий палац» – чудове місце для корпоративного чи сімейного відпочинку та центр підтримки свого здоров’я.

Водоспад Шипіт – Закарпаття

Біля підніжжя гори Гемба, що на заході України, розташувався надзвичайний водоспад. Знаходиться цей витвір природи в самій середині лісу і дістатися до нього буває нелегко.

Шипіт є каскадом у висоту 14 метрів, з якого безперервно зривається потік води. Бризки розсіюються навколо, даючи людям прохолоду в спекотні літні дні.

Щороку до водоспаду приїжджають сотні тисяч туристів, щоб не лише помилуватися краєвидами, а й скуштувати прохолодної та кришталево чистої води. Якщо ви вирішили самостійно вирушити до водоспаду, то орієнтиром послужить гірськолижний витяг, який розташований неподалік. Також сюди організовуються автобусні тури із санаторіїв Закарпаття.

Якщо ви розмірковуєте про те, щоб приїхати на Закарпаття влітку, вирушайте сюди у розпал фестивалю – у липні. У цей час сюди приїжджають хіпі та інші представники субкультур з усіх країн світу.

Взимку туристів до водоспаду їде менше. Пробратися через снігові гори та промерзлу землю досить складно, але деяких шукачів пригод це все ж таки не зупиняє.

Формування Карпат

Внаслідок руху земної кори Пракарпати були зруйновані і на початку мезозойської ери. На їх місці виникла майже рівнинна територія, близька до платформи. Значне накопичення осадових товщ у межах Карпатської геосинклігалі тісно пов’язаний з діяльністю морських басейнів океану тетіс. Протягом тривалого часу він розділяв два гіпотетичні материки — Гондвану на півдні і Лавразію — на півночі. Лише в кінці мезозойської ери океани відступив і на його місці почали виникати гори, рівнини і морські западини. До речі басейн Середземного моря і глибоководдя Чорного та Каспійського морів є його залишками. Решта території протягом мезозойської і кайнозойської ер були охоплені формуванням гірського ланцюга. До його складу входять Апенніни, Піренеї, Альпи, Карпати, Балкани, Крим, Кавказ, Памір і т.д. Цей грандіозний гірський ланцюг витягнутий в Широкому напрямку складає альпійський складчастий пояс в його межах Карпат займають одне з центральних положень.

Процес утворення Карпатських гір проходив поступово. Інтенсивний прогин земної кори в межах Карпатської геосинкліналі супроводжувався активним накопиченням в її межах осадових товщ. Формування їх проходило за рахунок руйнування гірських споруд південно-західної частини Російської платформи, Келецько-Сандомирськогр кряжу, Судет, Пракарпат, Добруджі, Мармароського масиву.

Протягом мезозойської і кайнозойської ер у межах Карпатської геосинкліналі сформувалась потужна товща осадових відкладів. Залягають Вони переважно на метаморфічних породах деформованого палеозойського фундаменту. Характерно що ця осадова товща поділяється на два яруси — нижній і верхній. У нижньому ярусі найбільш поширеними гірськими породами є доломіти, сланці, мармур і вапняки.
Своєрідні форми рельєфу створюють виходи вапняків на денну поверхню у верхів’ях басейну Верхньої Угольки. До них приурочені й угольські карстові печери.

Верхній ярус представлений потужними товщами флішових відкладів. Характерно їх особливістю є ритмічне нашарування пісковиків, аргілітів і алевролітів. Таке нашарування викликане пульсацією морського дна. На дні мілководних басейнів відклалася переважно піщаний матеріал, а глибоководних — глинистий у вигляді різних намулів. І невипадково складчасту споруду Карпат називають флішовими Карпатами.

Флішові відклади поширені переважно у північно-східній і центральній частинах Карпат. У південно-західному напрямку їх потужність поступово зменшується. Тут же відзначається наростання піщаних вапнякових і вулканічних відкладів. Їх відсолення простежується в долинах рік тисинського басейну зокрема Тиси, Тересвии, Угольки, Тереблі, Ріки, Боржави, Латориці, Ужа та інших.
Лісові відклади виходять на поверхню майже в усіх долинах Карпатських гір. Найбільш цікаві на берегах Пруту, в околицях Яремчі і Ділятина, в басейні Черемошу та його притоків. Також у долини Солотвинської та Надвірянської Бистриць, Ломниці, Опору, Стрия, Дністра.
У межа скіпкової зони Карпат у Долині Дністра, на околицях села Спас, знаходиться унікальне відселення нижньокрейдяних відкладів — чорних сланців.

Розріз палеогенових відкладів у Карпатах починається з товщ конгломератів і пісковиків. Внаслідок поступового руйнування пісковики відомі в геологічній літературі під назвою ямненських утворюють ряд екзотичних скель, що нагадують руїни замків. Їх можна спостерігати в долині потоку Урич в околиці Бубнища, Спаса в долині Пруту.
Протягом кайнозойської ери сучасники території Карпат перебували під водами палеогенового моря. За поширенням і будовою осадових порід можна встановити географічні особливості басейну. Тобто його контури і морфологію морського дна. У вапнякових товщах зустрічається велика кількість решток морських організмів, коралів, морських лілій, різних черепашок і т.д. Вони відкладались на дні теплих відкритих і неглибоких басейнів. Самі такі умови були на початку формування палеогенового моря.

У пісковиках поряд з викопною морською фауною трапляються рослинні рештки які свідчать про близькість суші та прибережній характер пісковикових відкладів.
Розпочавшись у кінці мезозойської ери висхідні рухи альпійського горотворення розвивалися кайнозойської ери. У кінці палеогенового періоду стали формуватися осьові частини майбутніх гірських систем Альп, Кавказу. А з ними разом також утворилися Карпатські гори

Утворення гір

Період над морем почали виступати окремі острівки а згодом цілі острови. Найбільшим із них були сучасні Чивчинські гори і Рахівський кристалічні масив. На північ і Північний захід від цього масиву серед водних просторів все виразніше виступали контури Карпатських гір. Вони безперервно віддавались ерозії, однак горотворення процеси були активнішими. Тому в кінці палеогенового періоду на місці геосинкліналі вже чітко сформувалися два гірських пасма які відповідають теперішнім Зовнішнім Карпатам.
Зовнішні Карпати в той час були з двох боків оточені морем. Від гірського пасма проходила в межах сучасних Бескидів, Горганів і Буковинських Карпат.

На північний схід від Зовнішніх Карпат, на території Передкарпаття далі вирував морський басейн. На його дні відкладались посужні осадові товщі внаслідок розмиву південно-західного крила російської платформи та підвищеного гірського пасма Зовнішніх Карпат.
Внутрішні Карпати були представлені П’янінськими та Мармароськими стрімчаками. На південний захід від них пройшов Закарпатський внутрішній прогин з Вигорат-Гутинського вулканічного грядою. Що південніше, в районі Берегівського низькогір’я, проліг трипанонський глибинний розлом, що відділяє Карпат від Угорської міжгірської улоговини.
Між Ннутрішніми і Зовнішніми Карпатами в кінці палеогенового періоду існував морський басейн. Він був останній в межах утворення Карпатських гір. За що чогось існування тут накопичилася потужні товщі піщаних відкладів.
На межі біологінової і неогенового періодів настає остання фаза потужних горотворних рухів. Тривале прогинання змінилось активним підняттям. Осадова товща була зім’ята в складки. Процес горотворення супроводжується численними розломами, які створювали сприятливі умови для вулканічної діяльності. І бушувала в Карпатах вулканічна стихія. У цей час формується п’ять покривів — магурський, дуклянський сілизький субсілизьський і скибовий. Найбільш характерним для українських Карпатський є скибовий покрив. Крейдяні і палеогенові осадові товщі зім’яті у довгі і вузькі майже паралельні складки. Північні крила їх розірвані послідовно зсунуті у північному напрямку. Їх луски насунуті одна на одну, як скиби зоряного поля. У межах Бескидів вони чітко простежуються вздовж автостради Львів — Мукачево, між селами Семигинів — Козеве. Виразні шість скиб — Берегова, Орівська, Сколівська, Парашки, Зелем’янки і Рожанки.

По-різному проявляються інші покриви. Магурський витягнувся вузькою смугою у верхів’ях басейну річки Ужа, суп сілецький проходить ще вужчою смугою в межиріччі Верхнього Дністра і Стрия, в околицях села Розлуч і південніше міста Турки. Тут — низькогірна частина Карпатських гір, переважають куполовидні вершини та пологі схили, придатні для сільськогосподарського використання. Цю частину гір називають Верховиною.
На південь від сілезького покриву розміщений дуклянський — високогірна полонинська частина Карпатських гір. Своєрідні покриви простежуються в південно-західній частині українських Карпат. Мені представлені Рахівським, Портулецьким і Чорногорським насувами. Тут найвищі в українських Карпатах гори — Говерла, Петрос, Піп Іван та інші.

У процесі горотворення Передкарпатський крайовий прогин, а згодом і Закарпатський внутрішній заповнюються осадовими товщами. Гірські ріки руйнували слабостійкі відклади і безперервно переносили в улоговини гальку, пісок, мул. Море в межах прогинів поступово міліло, а згодом і зовсім відступило. У замкнених улоговинах відбувалося інтенсивне випаровування вологи, що призвело до випадання солей. На Прикарпатті їх добуває і переробляє тепер Стебницький калійний комбінат.Тривалий процес формування Карпатських гір супроводжувався все новими проявами вулканізму, який тривав аж до початку четвертинного періоду ( це близько 1,5-2 млн років тому).

Сліди недавньої вулканічної діяльності можна ще й зараз спостерігати в районі Виноградова, Вишкова, Тячева, де Долина Тиси перетинає Вигорлат- Гутинський вулканічний хребет. В Хусті (в центрі міста) підноситься конус погаслого вулкану. На його вершині у першій половині XIV століття був побудований укріплений замок для утримання в покорі солекопів і для охорони Мармароських соляних копалень. На цей замок часто нападали татари. Останній раз у 1717 році суди добирався кримський хан Гірей. У другій половині XVII століття Хустський замок був опорною базою повстанців, що боролися проти соціального гніту.Конуси паслях вулканів є і в околицях Ужгорода, Мукачевого, Берегового.

Біля Вишкова найкраще збереглися вулканічні кратери.Тверді вулканічні породи — андезити, трахіди, ліпарити, дацити — чудовий будівельний матеріал. У Кам’яниці біля Ужгорода, в Рокосові поблизу Хуста діють великі каменоломні. Основна роль у створенні сучасної рельєфу Карпат належать ерозійним процесам, зумовленим у першу чергу розгалудженою гідромережею. Це мережа з часу свого виникнення дещо змінилась.

В центральній частині Карпат, у межах Верховини, виразно видно контури древньої гідромережі прасанського та прачеремошського басейнів. Внаслідок руйнівної діяльності допливів Дністровського басейну вона була частково перехоплена верхів’ями річок Стрия, Дністра і Мшанця. Річкові перехвати можна спостерігати в околицях міста турки сіл Лімна і Мшанець. В четвертинний період Карпати зазнали часткового зледеніння. Ним були охоплені високогірні масиви Чорногори і Свидовця, Попа Івана Мармароського. Релікти його простережуються у вигляді карів, льодовикових цирків, моренних відкладів у долинах гірських потоків.У межах середньогір’я, яке не зазнало зледення, відбувалося морозне вивітрювання гірських порід. Вивітряні кам’яні розсипи можна спостерігати на схилах Горганів.