Один із найменш обходжених та найбільш заліснених масивів у Карпатах – це масив Горгани, що розташований в Івано-Франківській та частково у Закарпатській областях. Масив досить своєрідний, має кілька особливостей; характеризується не дуже великими висотами (в середньому 1400–1500 м), але при цьому значними перепадами висот. Найвищою вершиною Горганів є гора Сивуля, висота якої 1818 м над рівнем моря.
На території масиву багато промаркованих маршрутів, щороку їх кількість збільшується, тому набагато простіше і безпечніше буде скористатися одним із них, аніж прокладати свій маршрут. Проте, незважаючи на наявність промаркованих маршрутів, під час походу в Горгани карта й компас є обов’язковими речами, не зайвим буде також GPS-навігатор.
Для першого походу в Горгани найкращий час – літо або ж перша половина осені, оскільки потім починаються затяжні дощі, а навесні на деяких схилах сніг лежить аж до червня. Зимою ж глибина снігу може сягати 1 – 1,5 м; крім того, відоме правило радить взимку ходити лише тими горами, де перед тим уже мандрував влітку.
Через стрімкі схили, кам’яні розсипи, густі дрімучі ліси та зарості жерепу Горгани називають одним із найменш доступних куточків Карпат. Саме тому тут водиться багато диких звірів – запросто можна зустріти дикого кабана, оленя, косулю, вовка чи навіть ведмедя. Значна кількість рослин та тварин, що водяться тут, потребують охорони і занесені до Червоної книги України. На деяких вершинах та полонинах практично цілий рік можна поласувати ягодами – чорницями та брусницями. До речі, полонин тут зовсім небагато – все через високу залісненість масиву.
Що відрізняє Горгани від інших масивів?
Практично всі вершини Горганів мають дуже стрімкі схили. Верхівки переважно безлісі, а схили вкриті мішаними буковими, ялицевими та листяними лісами. Гребені хребтів та верхівки цих гір часто вкриті кам’яними розсипами. Місцевою говіркою ці камені називаються «греготи» або «горгани», що й дало назву цьому масиву. Справді, кам’яні розсипи є своєрідною візиткою Горганів, адже загальна площа розсипищ становить, за деякими даними, близько 15 кв.км.
Горгани – дуже мальовничі гори. За хорошої видимості з них відкриваються гарні краєвиди на решту Карпат та на Прикарпаття. Кам’яні розсипи, що видніються майже на всіх горганських вершинах, тільки додають їм унікальності та незвичайності. Справді, з плином часу на каменюках починає наростати дрібний зелено-коричневий мох та лишайники, що створює враження якогось позаземного походження того каміння.
Однак у дощову погоду це каміння стає буденним і дуже слизьким, і разом із сильними вітрами лише додає екстріму, тому в негоду слід бути особливо обережними, а краще взагалі утриматися від походу.
Окремо варто згадати про жереп. Це – зарості дикої гірської сосни, чагарникове криволісся. Висота його різна: іноді менше 1м, а місцями навіть вище людського зросту. Жереп в Горганах є на більшості вершин та хребтів (особливо багато його на хребті Аршиця), тому про це необхідно пам’ятати при підготовці до походу: прокладати маршрут так, щоб якнайменше проходити через ділянки з жерепом, і мати з собою надійний одяг та взуття, аби не подерти собі руки і не підвернути ноги. В принципі, це стосується походу не лише в Горгани, а й по всіх Карпатах.
В окремих місцях тут збереглись залишки оборонної лінії: іржавий колючий дріт, залишки окопів і т.п., що свідчить про те, що колись тут розгорталися бойові дії. Їх, однак, не було так багато, як у решті Карпат, через важкодоступність цієї території.
Відпочинок в Горганах
Саме важкодоступність масиву стала причиною того, що щороку Горгани збирають усіх прихильників екстремальних видів спорту для проведення перегонів Gorgany Race. Учасникам змагань необхідно за 30 годин подолати 90 кілометрів, при цьому на шляху постійно трапляються всілякі перешкоди: крижана вода, яку необхідно перейти вбрід, долання високих стін, канати, та й взагалі нічні Горгани – це вже екстрім, тому пройти весь маршрут за вказаний час під силу тільки найбільш відчайдушним та витривалим. В усякому разі, змагання досить захоплюючі, з кожним роком учасників стає все більше.
На території масиву проживають в основному бойки та гуцули. Це добрі й привітні люди, гостинні господарі, що радо запропонують гостям зручні садиби та котеджі, проведуть цікаві екскурсії в гори та ознайомлять з місцевими звичаями та побутом. Завдяки цьому відпочинок в Горганах ще довго зігріватиме душу теплими спогадами й бажанням повернутися сюди знову.
Безперечно, окрасою Горганського масиву є озеро Синевир (Синевір), найбільше озеро в Карпатах. Озеро розташоване на висоті 989 м й оточене крутими схилами, що додає йому чарівності й привабливості. Поблизу озера є готелі та приватні садиби, в яких можна відпочити від міського шуму, відновити сили та відчути єднання з природою. Озеро Синевир обов’язково варто відвідати всім, хто мандрує Горганами!
Заповідник Горгани
Природний заповідник Горгани створений 15 років тому, 1996 року. Загальна площа його становить 5344,2 га. Заповідник створено з метою збереження природних гірських ландшафтів цієї місцевості у їх первісному стані та з метою охорони від зникнення рідкісних видів рослин та тварин; проведення наукових досліджень, екоголо-просвітницької діяльності. Так, на території заповідника збереглися кількасотлітні дерева та дерева-велетні, зокрема, висота найвищого дерева становить 51 м.
Проблеми масиву Горгани
Однією з найбільших проблем масиву є вирубування лісів, яке здійснюється ударними темпами, з ранку до ночі, в будні і в свята. Неконтрольоване вирубування лісу є неприпустимим, оскільки може призвести до зміни ландшафту, змін у видовому складі флори та фауни. У деяких випадках вже зрубані дерева чомусь не вивозяться, а так і лишаються там, де їх зрубали. Це все є прикладом кричущої безвідповідальності та безкарності, відсутності контролю. Очевидно, влада або взагалі не знає про цю ситуацію, або ж має свій інтерес у цьому всьому, раз дозволяє подібне. Крім того, навесні 2010 року ледь не розгорівся скандал у зв’язку з прокладанням нової дороги на курорт «Буковель». Дорога ніби мала проходити через заповідник, а це заборонено законодавством, тому після тривалих дискусій її вирішено перенести в обхід заповідника та його буферної зони.
Ще одна проблема, яка стосується також усіх Карпат, – це проблема сміття. З кожним роком охочих відпочити в Карпатах стає все більше, а тому більшає сміття, яке лишають після себе туристи. На жаль, не всі розуміють, яку шкоду цим вони заподіюють, а тому доводиться організовувати волонтерські загони, які проходять найбільш популярними серед відпочивальників місцями та забирають звідти сміття. Як волонтерів залучають студентів місцевих вузів, а також усіх охочих; є серед волонтерів молодь з усієї України, а також з-за кордону (наприклад, представники Корпусу Миру США). Іноді ці ж волонтери здійснюють маркування нових маршрутів або поновлюють маркування старих.
Сподіваємося, що з кожним новим поколінням ставатиме все більше свідомих людей, які будуть більше думати про вплив своїх вчинків на природу, а тому з часом ці проблеми не виникатимуть.
Основні вершини масиву Горгани:
- Сивуля
Сивуля – найвища гора в Горганах, висота якої становить 1836 м над рівнем моря. Однойменний хребет, на якому знаходиться гора Сивуля, є вододілом річок Лімниці і Бистриці Солотвинської. Річка Лімниця колись вважалася найчистішою річкою у Європі. Зараз інформації, що підтвердила б чи спростувала ці дані, немає.
Гора Сивуля має дві конусоподібні вершини: Сивуля Мала, або Лопушна (1818 м над рівнем моря) і Сивуля Велика (1836 м над рівнем моря). Стосовно назв вершин Сивулянського хребта, то тут не зовсім зрозуміло, що є що. Ця гора, як і більшість Горганських вершин, вкрита розсипами великого каміння, порослого мохом. Дещо нижче гора покрита густими, дрімучими ялиновими та буково-ялиновими лісами, пробираючись крізь які, стає дещо моторошно – не всюди тут ступала нога людини. А свіжі відбитки звірячих слідів тільки розбурхують людську уяву… В долинах видніються сліди лавин – понівечені стовбури величезних дерев. Таке враження, що їх “причесали” величезним гребенем. Лавини в Горганах дуже потужні, адже на тутешніх вершинах затримується дуже багато снігу.
Самі ж вершини стрімкі, яскраво виражені, а відносний перепад висот складає по 600 – 800 метрів. Під Сивулею, на полонині Рущина знаходиться витік Бистриці Солотвинської. Пішки на Сивулю можна добратися трьома шляхами: з сіл Осмолода, Гута або Бистриця. З усіх трьох сіл є марковані маршрути на гору Сивулю, в точках виходу та вздовж маршруту час від часу встановлені вказівники з картами та відстанню до найближчих вершин і населених пунктів. Кажуть, найкраще йти з села Гута.
Сюди легко доїхати з Івано-Франківська (по дорозі, яку Кучма для себе побудував). Також непоганий маршрут починається з села Бистриця, проходить через весь Сивулянський хребет, полонину Погар (перевал Боревка), далі на Ігровець та Високу і закінчується в селі Осмолода. Зрештою, цікаво буде вийти на вершину одним маршрутом, а спуститися іншим. Карпати занадто великі, щоб двічі по одних стежках ходити… Похід на цю прекрасну вершину неодмінно запам’ятається і принесе багато хороших вражень. Тут є на що подивитися. Перед походом потрібно добре спланувати шлях мандрівки, вибрати потрібні стежки, бо якщо йти, як то кажуть, “на ура”, то можна легко забрести в густі зарості жерепу – низькорослої гірської сосни. Тут задоволення від походу, як правило, швидко зникає. Також варто добре підібрати взуття, бо майже весь Сивулянський хребет покритий камінням – в одних місцях це величезні брили, а в інших – невелике, як щебінь; взуття обов’язково має бути міцним, з товстою підошвою.
- Гора Ігровець
Ігровець – третя за висотою гора в масиві Горгани, її висота становить 1804,3 м. Розташована ця вершина на хребті, що вигнутий у формі півмісяця і має назву Ігровище. Сюди часто ходять з навколишніх сіл (Осмолоди та Старої Гути) по чорниці. З західної та північної сторін Ігровець має дуже стрімкі схили, вкриті розсипами каміння, а з південної сторони – досить пологі схили.
Ігровець не схожий на решту вершин в Горганах своєю формаю, бо сама його верхівка дуже велика за площею й плоска, ніби футбольне поле. Але таке враження складається, лише якщо дивитися на Ігровець із Сивулянського хребта. Північні схили цієї гори навпаки дуже стрімкі й круті. Верхівка Ігровця вкрита камінням, місцями жерепом. Поміж криволіссям гірської сосни – цілі плантації чорниць. Оскільки Ігровець – досить висока гора, на її вершині навіть влітку дмуть дуже сильні вітри, часто на ній ніби застрягають дощові хмари. Через те тут рідко буває спекотно, тому й чорниці достигають набагато пізніше – ласувати ними можна аж у серпні. Загалом, Ігровець є досить популярним об’єктом туризму. Влітку за хорошої погоди тут можна зустріти дуже багато туристів, як з України, так і з сусідніх держав. Як і на Сивулю, на Ігровець є три шляхи виходу: з сіл Осмолода або Стара Гута і найдовший маршрут – з села Бистриця через Сивулянський (Сивульський) хребет. З усіх трьох сіл маршрути є промаркованими, а в ключових точках маршруту встановлено схематичні карти та вказівники, за якими можна розрахувати час переходу та виходу на саму вершину і, за потреби, вибрати собі місце для ночівлі (на картах-схемах вони відзначені). До речі, щодо місць ночівлі. Популярним місцем для ночівлі є полонина Погар, що знаходиться під Ігровцем, між хребтом Ігровище та Сивульським хребтом. Через таке розташування на полонині постійно дмуть сильні вітри. Сама ж полонина Погар вкрита якимись лопухами і заростями малини, місцями вона дуже болотиста. Тому краще заглибитися трохи в ліс в напрямку Сивульського хребта – там і сухіше, і вітру менше, і дрова легше знайти, і вода ближче. Джерело з водою знаходиться приблизно в 5 хвилинах ходу від полонини Погар. - Гора Братківська
Гора Братківська – одна з Горганських вершин висотою 1788 м. - Гора Гропа
Гора Гропа – вершина в Карпатах. Відноситься до масиву Горгани. Висота гори Гропа становить 1763 м. над рівнем моря. - Гора Довбушанка
Гора Довбушанка – вершина в Горганах висотою 1754 м. над рівнем моря. - Гора Грофа
Гора Грофа – вершина конусоподібної форми в масиві Горгани заввишки 1748 метрів. Гора знаходиться в безпосередній близькості від с. Осмолода і дуже добре з нього проглядається. Саме з Осмолоди найкраще починати мандрівку на Грофу. До села можна добратися автобусом з м. Калуш Івано-Франківської області.В союзні часи село Осмолода було відомим гірським курортом, а зараз занепало. Туристи бувають тут переважно проходом в Горгани. А дарма. Тут з усіх боків розкинулися чудові краєвиди, навколишнє повітря наповнене цілющими фітонцидами, а ще в тутешньому кафе з видом на Грофу є смачне пиво і квас.Вершина типово для Горган вкрита кам’яними розсипами. Гора дається порівняно легко. Спочатку лісом йде звивистий серпантин, що далі переходить в широку стежку, вільну від жерепу (видно на фотографії) і веде майже на вершок. Між горами Грофа і Кінь Грофецький є сідло, на якому зручно розбивати намети. Спустившись метрів 50 – 100 в строну Грофецького ставу, можна набрати джерельної води.Ще однією, не надто приємною, особливістю Грофи є значна імовірність сходження дуже потужних лавин. Лавини в Горганах на перший погляд здаються малоімовірним явищем. Але насправді це не так. Незважаючи на порівняно незначні абсолютні висоти (до 1800 м), відносний перепад висоти може сягати 1000 метрів! А на додачу дуже стрімкі схили. - Гора Попадя
Попадя – Горганська вершина висотою 1740 м. над рівнем моря. - Гора Паренки
Паренки – гора в Горганах. Висота 1735 м. над рівнем моря. - Гора Молода
Молода – одна з Горганських вершин висотою 1723 м. - Гора Стримба
Стримба – вершина в Горганах. Висота гори Стримба становить 1719 м. над рівнем моря. - Гора Чорна Клива
Чорна Клива – гора в масиві Горгани в Українських Карпатах. Висота гори становить 1719 м. - Гора Дурня
Гора Дурня – вершина в Горганах, висота якої складає 1709 м. над рівнем моря. - Гора Негровець
Гора Негровець – одна з вершин в Горганах висотою 1707 м. над рівнем моря. - Гора Буштул
Гора Буштул – вершина висотою 1691 м. над рівнем моря в Горганах. - Гора Яйко-Ілемське
Гора Яйко-Ілемське – вершина в Горганах, висота якої складає 1679 м. над рівнем моря. - Гора Берть
Гора Берть – вершина в Горганах. Висота гори становить 1666 м. над рівнем моря. - Гора Синяк
Гора Синяк – вершина в Карпатах (Горгани). Висота гори Синяк складає 1665 м. над рівнем моря. - Гора Яйко-Перегінське
Гора Яйко-Перегінське – вершина в масиві Горгани висотою 1595 м. над рівнем моря. - Гора Горган Ілемський
Гора Горган Ілемський – вершина, що входить до складу масиву Горгани. Висота гори становить 1587 м. над рівнем моря.Один із можливих варіантів підйому на гору Горган Ілемський – із Німецької полонинки (1290 м н.р.м.). Тут досить часто можна зустріти сліди близького перебування звірів, особливо вже потім, при спуску з Аршиці. У кінці полонинки стоїть вказівник – до Горгану ще 2 км, ця відстань займає приблизно півтори-дві години ходу. На початку лісу одразу видно жовті маркери (маршрут до Горгану Ілемського починається ще в с.Мислівка) – за ними й слідуємо. Стежкою, суцільно вкритою пружним мохом, нескладно йти; правда, час від часу доводиться перелазити через повалені дерева й оминати маленькі потічки, утворені таненням снігу. Траверсом обходимо заліснену вершину, що передує Горгану Ілемському. Уже ближче до самої вершини починають зустрічатися кам’яні брили – чим далі, тим дрібніші і частіші.
Сама верхівка гори – безліса, вкрита кам’яними розсипами («греготами») і чагарниковою сосною гірською («жерепом»). Назва «грегот» утворилася від характерного глухого звуку, що супроводжує обвали каміння, – «камені грегочут», а саме слово «горга» у перекладі з румунської означає «брила каменю; ущелина». Видно, що жереп тут іще молодий, а тому відносно невисокий – до 1 м. Спочатку навіть цікаво ним проходити – таку сосну, крім Горганів, мало де зустрінеш, та й пахне вона приємно.
До речі, місцеві жителі розповідають, що на початку 50-х років радянські війська, борючись із повстанцями, які переховувались на Горгані Ілемському, обстрілювали цю вершину напалмом. Саме тому жерепу на ній небагато, порівняно з іншими вершинами Аршиці, та й він ще відносно невеликий. Очевидно, раніше його там зовсім не було. Крім того, на цій горі досить багато ягіднику чорниць та брусниці – впродовж усього літа можна ласувати смачними високогірними ягодами. Навіть у травні там можна знайти торішні брусниці – ще смачніші, аніж улітку, бо абсолютно не гіркі. Чудові краєвиди відкриваються із Горгана Ілемського – на південний схід тягнеться хребет Аршиця, скільки око бачить, увесь покритий жерепом і де-не-де – кам’яними розсипами. На південний захід – Яйко Ілемське, ще один популярний об’єкт туристичних маршрутів.
Удалині видніється практично повністю засніжена гора Грофа, трохи ближче й лівіше від неї – Кінь Грофецький.Із Горгана Ілемського веде маркований маршрут на Яйко Ілемське – перехід на цю гору займає приблизно чотири-п’ять годин. А можна йти далі по хребту Аршицею.
- Гора Хом’як
Гора Хом’як – одна з Горганських вершин висотою 1544 м. Гора Хомяк можна сказати нависає над селом Татарів. Дехто каже, що гора названа так через те, що формою нагадує спину хом’яка. Напевно, хто має добру фантазію, той і розгледить це :). В ясну погоду з гори дуже добре проглядається Чоногірський хребет з його найвищими вершинами – Говерлою та Петросом, а також Свидовець та хребет Явірник, навколишні села – Микуличин, Татарів, Паляниця з курортом Буковель.
Гора Хом’як має конусоподібну форму, складається з пісковиків і конгломератів. Схили Хом’яка вкриті смерековими та буковими лісами, на невеликих галявинах росте багато малини. Часто трапляються місця, де земля й повалені дерева повністю вкриті мохом – дивовижне видовище! Сама ж верхівка гори вкрита заростями жерепу, а на самій маківці – каміння і тільки каміння. Місцями вкрите жовто-зеленими лишайниками, місцями червонувате, але переважно просто похмуро-сіре. На вершині встановлена фігура Пресвятої Богородиці. Раніше тут, на горі Хом’як, стояли сонячні батареї, які вдень акумулювали енергію, а вночі підсвічували Богоматір. І якщо дивитися вночі на Хом’як з сусідніх Синяка чи Явірника, від побаченого просто перехоплювало подих!У північно-західному напрямку від цієї гори розташувалася полонина Хом’яків. Краєвиди з неї проглядаються досить красиві. На полонині є колиба, в теплу пору року тут випасають корів. Полонина Хом’яків є хорошим місцем для ночівлі. Із полонини можна вийти на Хом’як або Синяк або спуститися до водоспаду Женець-Гук.
Гора Хом’як – дуже популярний об’єкт літнього та зимового туризму. Основні шляхи виходу на неї – із сіл Микуличин або Татарів. Жителі, а також гості с. Микуличин (найдовше село в Україні) можуть милуватися ось таким видом на цю гору прямо із своїх домівок. - Гора Маковиця
Загальні відомості про Маковицю
Гора Маковиця – одна з найвищих вершин в околиці Яремче, її видно ще з сіл Дора та Микуличин. Сама гора відносно невисока – заввишки всього 984 м, але за хорошої видимості з неї добре проглядаються хребет Явірник, вершини Хом’як, Синяк і Довбушанка (Добошанка), а також Говерла з Петросом на південному заході. На самій верхівці гори встановлено металевий хрест і вказівники: до м. Яремче звідси 3,5 км (година і 15 хвилин ходу), стільки ж і до с.Дора, а до Скель Довбуша – 4,5 км (1 год 45 хв ходу).
Орографічно Маковицю можна відносити до масиву Горгани, який простягається орієнтовно на 75 кілометрів з північного заходу від долини річок Мізунки і Ріки, на південний схід до долини річки Прут.Під час першої та другої світових війн на схилах та вершині Маковиці відбувалися запеклі бойові дії, тому на горі зустрічаються окопи, а іноді можна натрапити на стріляні гільзи гармат чи рушниць.Походження назви гори МаковицяКажуть, що назва гори Маковиця означає «капище», тобто древнє місце поклоніння та жертвопринесень. А ще відомо, що якраз під тим місцем, де пролягає туристична стежка, знаходяться два геологічні розломи, і через те місце має дуже сильну енергетику. Цю інформацію підтверджують численні розповіді місцевих жителів про те, що колись у цих місцях людей часто міг «вхопити блуд» – тобто людина переставала орієнтуватись, де вона є, і могла днями шукати дорогу додому.
Мабуть, саме тому біля краю лісу на хребті встановили березовий хрест, а біля нього – фігуру Божої Матері та двох ангелів, як протидію злим силам.
Шляхи виходу на вершину Маковиця
Є три основні шляхи виходу на гору: вздовж всього хребта, через Скелі Довбуша та з присілка Ямна. Кожен маршрут по-своєму цікавий. Останній маршрут – найкоротший. Починається він від вулиці Івана Франка, яка під самим лісом біля джерела та каплички переходить у стежку і виводить на хребет Маковиця попри кілька хатин. Далі хребтом у східному напрямку добре второваною стежкою виходять на саму вершину.
Похід на гору Маковиця – чудовий варіант для тих, хто шукає нескладний маршрут на один день з Яремчі. До того ж, цей маршрут промаркований і його проходження забирає небагато часу, тому його можна рекомендувати для тих, хто їде в гори вперше.