Мармароси

Рельєф масиву Мармароси

Гуцульські Альпи, як ще називають цю місцевість, недарма отримали таку назву. Рельєф масиву дуже неоднорідний, для нього характерні значні перепади висот, що подекуди становлять більше 1000 м, глибокі річкові долини та гострі хребти. На найвищих вершинах Мармаросів досить багато стрімких скель, урвищ та обривів. Усе це пояснюється заляганням великого льодовика, сходження якого зумовило різке розчленування поверхні та вихід на поверхню кристалічних порід. Зледеніння спричинило й неоднаковість схилів вершин: південні – пологі, а північні – стрімкі й небезпечні. Взимку цей масив має дуже незвичний, як для українських Карпат, вигляд: численні скелі, не повністю вкриті снігом, надають схожості цим горам із європейськими Альпами.

Кордон проходить самою верхівкою гори, позначений бетонними стовпчиками. Місцями тут трапляються родовища мармуру, напрочуд красиві на вигляд, які, очевидно, і дали назву цьому краю.

Маршрути Мармаросами

Основним туристичним маршрутом масиву Мармароси є шлях вздовж державного кордону:

Дорога веде спочатку до вершин Межипотоки, Міка-Маре, Стіг, Вихід і далі – до Чорногорки, до Попа Івана.

Іноді цей маршрут проходять у зворотному напрямку. Ще рідше вихідним пунктом подорожі є село Богдан – у цьому випадку дорога спершу тягнеться селом, потім попри потік Квасний, далі виходять на полонину Квасну, потім Лисичу, і з неї на Піп Іван Мармароський. В масиві Мармароси є багато живописних та затишних урочищ, зокрема, урочище Маслокрут:

Полонини густо покриті різнотрав’ям, в сезон тут дуже багато яфин і суниць. Сприяє цьому обмежений випас худоби в Мармаросах, що пов’язано як з близькістю прикордонної зони, так і з розташуванням значної частини цього масиву в межах біосферного заповідника. В навколишніх потічках водиться чимало форелі, а у лісах диких звірів. Також в лісах є багато грибів, проте, далеко не всі з них придатні до вживання.

Цікавим і в той же час небезпечним об’єктом Мармаросів є урочище Скелі Смерті, що поблизу вершини Міка-Маре. Ця місцевість здавна приваблювала відчайдухів: колись – шукачів едельвейсу, а тепер – скелелазів. Проте ці скелі є дуже небезпечними – за останні півстоліття тут загинуло близько 40 людей. Незважаючи на це, популярність скель не зменшується.

Дозвіл на похід в Мармароси

Мармароси охороняє статус прикордонної території, що зумовлює необхідність завчасно потурбуватися про дозвіл на проходження цією місцевістю. За останніми даними, дозвіл на похід Мармаросами та перебування в прикордонній зоні можна отримати лише при наявності в групі GPS-навігатора, карт та точно запланованого маршруту. Також знадобиться перепустка в Карпатський біосферний заповідник, на території якого розташовані Мармароси. Перепустку можна отримати на місці.

Для того, щоб отримати дозвіл на проходження прикордонною зоною західніше гори Стіг, потрібно:

1. За два тижні до походу написати листа (факсом) командиру Мукачівського прикордонного загону зі списком групи, паспортними даними всіх учасників походу та точним описом маршруту і часом перебування.

Мукачівський прикордонний загін: вул. Недецеї, 45, м. Мукачеве, Закарпатська обл., 89600, тел. (і факс) (031) 312-12-61.

2. За кілька днів до походу в Мармароси обов’язково зателефонуйте та виясніть чи надано дозвіл проходження та чи передано в с. Ділове повідомлення про перебування Вашої групи в прикордонній зоні.
3. Далі на заставі в с. Ділове отримати перепустку на перебування в прикордонній зоні (дозвіл на похід Мармаросами).

Іноді листи відправляють по e-mail: mukachevo_zagin@pvu.gov.ua. Але все-таки краще відправляти факсом (імовірно залежить від чергового на заставі).

Для того, щоб отримати дозвіл на перебування в прикордонній зоні східніше гори Стіг, необхідно:

1. За два тижні до походу Мармаросами написати листа (факсом) командиру Чернівецького прикордонного загону зі списком групи, паспортними даними всіх учасників походу, точним проляганням маршруту та часом на коли заплановано маршрут. Лист відіслати факсом (0372)59-19-51.

Чернівецький прикордонний загін: вул. Герцена, 2а, м. Чернівці, 58022, тел. (0372) 59-19-58.

2. За декілька днів до походу зателефонуйте та виясніть чи надано дозвіл та чи передано на прикордонну заставу с. Зелене (присілок Шибене) повідомлення про перебування Вашої групи в прикордонній зоні. Для того, щоб дізнатися чи надав дозвіл Чернівецький прикордонний пункт, звертайтеся за телефоном (0372)59-19-58.
3. Далі на прикордонній заставі в с. Шибене отримати перепустку на перебування в прикордонній зоні.

Також трапляється інформація про те, що для походу і на Піп-Іван Чорногірський потрібно таку ж перепустку як і в Мармароси (раніше реєстрація відбувалася на місця і потрібен був тільки паспорт).

Телефон застави в Шибеному: 03432-3-31-31.

Станом на 25.06.2012 змінився порядок отримання дозволу на проходженення маршруту на Піп-Іван Чорногірський через КПП у с. Шибене.

За словами маойра контрольної служби надання дозволу аналогічне як в Мукачівському прикордонному загоні. Обіцяють перепустки на КПП вже не видавати.

Звертайтесь за довідками в контрольну службу за тел. 0372-59-19-57; 0372-59-19-58.

Для отримання найактуальнішої інформації про порядок проходження Мармаросами чи іншої ділянки маршруту в прикордонні зоні телефонуйте на відповідні прикордонні застави.

Гора Жербан (Жербін)

Гора Жербін – вершина в Мармаросах. Висота гори Жербін становить 1795 (за деякими даними 1793,4) м над рівнем моря. Часто на картах можна зустріти й інші назви цієї гори – “Жербан” або “Шербан”. Таке різноманіття назв топографічних об’єктів цієї місцевості є невипадковим. Безпосердня близькість до державного кордону з Румунією і непроста історія цього краю були причиною того, що карти цієї місцевості складалися відомствами різних держав. Інформація, нанесена на карти різними картографічними видавництвами, відрізнялася, крім того, назви часто плутали під час некоректного їх перекладу з однієї мови на іншу. В результаті маємо сьогодні такий “мікс”.

На фото на передньому плані видно масив гори Піп Іван Мармароський (сама верхівка закрита хмарами), а далі вправо відходить стрімкосхилий гребінь. Серединою цього гребеня і є гора Жербан. Фотографію зроблено зі схилу гори Берлібашка. Попід цим мальовничим хребтом проходить стежка, на яку можна втрапити, вибравши за початкову точку маршруту село Ділове (саме тут знаходиться геграфічний центр Європи). А якщо постаратися і вилізти на сам гребінь і продовжувати мандрівку вже по ньому, то … це просто треба бачити…

Гора Ненєска

Гора Ненєска – вершина в Мармаросах висотою 1820 м над рівнем моря.

Гора Петрос Мармароський

Гора Петрос Мармароський – Мармароська вершина висотою 1780 м. Іноді згадується назва цієї гори як “П’єтросул”.

Найпростішим є шлях через полонину Лисича – це для тих, кого не відлякують довгі мандрівки по широкій грунтовій дорозі посеред лісу.

Особливістю гори Петрос Мармароський, яку важко не помітити, є те, що незважаючи на свою значну висоту (1780 м), вона до самісінької вершини вкрита лісом. Мабуть, це унікальний випадок в Українських Карпатах. Сама гора є дуже стрімкою. Траверсуючи вершину вузенькою стежкою, іноді страшно дивитися вниз. Часом доводиться підніматися по стрімких кам’яних ділянках, які є зовсім не характерними для Карпатських гір, а швидше схожі на Кримські.

З цієї гори відкриваються чудові краєвиди на навколишні полонини, на дві вулканічного вигляду румунські вершини Феркеу (1958м) і Михайлик (1918 м), на масив гори Піп Іван Мармароський, на гору Жербан, що є серединою не менш красивого і стрімкого гребеня, на гору Берлібашка, що знаходиться найближче до “Петріса”, та на порівняно далекі хребти Чорногори і Свидовця.

Гора Піп-Іван Мармароський

Мармароси… Мало хто чув про цей масив, ще менше людей знають про те, де він знаходиться, але всі, що хоча б раз чули розповіді про нього, неодмінно захочуть побувати там, аби на власні очі побачити усю навколишню красу, відчути дивовижне почуття єднання з природою й захотіти повернутись сюди ще не раз… Стрімкі скелі на вершинах, густі дрімучі ліси з височезними смереками, обвішаними бородами лишайників, близькість до державного кордону й віддаленість від цивілізації – усе це вабить туристів із усіх куточків України і не тільки…

Гуцульські Альпи (ще одне найменування масиву Мармароси) абсолютно не схожі на решту Карпат. Вершинам цього масиву, зокрема, горі Піп Іван Мармароський, притаманний типово альпійський рельєф. Різко розчленовані схили, гострі скелясті виступи, численні обриви і значні перепади висот надають значної схожості українським Мармаросам і європейським Альпам.

Найвища точка Мармаросів – гора Піп Іван Мармароський – зачаровує своєю величчю, холодним спокоєм, манить до себе усіх закоханих у гори. Розташовуючись на самому кордоні, Піп Іван Мармароський неначе стоїть на сторожі, мовчки охороняє кордон України й Румунії від непроханих гостей. Кожен, хто підкорив цю вершину, планує зійти на неї ще хоч раз.

Географічні координати Попа Івана Мармароського: 24° 19′ 43.7″ сх.д., 47° 55′ 28.6″ пн.ш. Гора чотириголова, заввишки 1936 м над рівнем моря, її форма схожа на піраміду, а на самісінькій верхівці встановлений чотиригранний бетонний стовп. Сама ж верхівка практично постійно прихована від людського ока – закутана легкими хмарками. Схили вершини з північно-східного боку (зі сторони України) дуже круті, подекуди практично вертикальні. Східні й західні схили, по яких власне й іде кордон, пологіші, ними якраз і піднімаються на Піп Іван Мармароський та спускаються з нього. Південні схили, ті, що належать Румунії, пологі, мають доволі м’які обриси.

Таку різницю можна пояснити тим, що колись Мармароси були свідками гірського зледеніння, і льодовик, що лежав на Попі Івані Мармароському, на південних схилах був значно тоншим, ніж на північних. Цим же й пояснюються стрімкі обриви з української сторони цієї вершини – сповзаючи, льодовик захоплював із собою частини скель, утворюючи урвища, цирки й кари. Сніг на північних схилах лежить дуже довго, іноді аж до серпня. Внизу, поміж скелястими відрогами вершини, час від часу утворюються невеличкі озерця.

Поруч на північному сході стоїть конічної форми Петрос Мармароський (1780 м), трохи ближче – гора Берлебашка (1731 м), названа так через велику кількість страчених на ній гуцулів – назва вершини означає «відтята голова». Між Попом Іваном Мармароським та цими вершинами лежать мальовничі полонини – Лисича та Квасна, на яких іще можна зустріти вівчарів-пастухів із отарами овець та табунами коней.

Особливо привабливо Піп Іван Мармароський виглядає взимку, вкритий сліпучо-білою сніговою шапкою, а тому левова частка підйомів на цю вершину припадає саме на зиму. Така мандрівка, попри безліч незабутніх вражень, таїть у собі приховану небезпеку – досить частими є сходження снігових лавин та карнизів, тому треба бути вкрай обережними, підкорюючи найвищу точку Мармаросів у холодну пору року.

Гора Піп Іван Мармароський, найвища точка Закарпатської області й водночас усього державного кордону України, ще відносно мало освоєна туристами. Проте з кожним роком їх стає чимраз більше й більше. На заваді не стає й той факт, що масив Мармароси розташований на самому кордоні, а тому необхідний спеціальний дозвіл прикордонних служб на проходження цією територією. Для цього заяву подають наперед, приблизно за 10 днів до запланованого походу. Маючи дозвіл, на прикордонній заставі в селах Богдан або Ділове отримують перепустку в прикордонну територію. Оскільки Мармароський масив належить Карпатському біосферному заповіднику, необхідна ще перепустка адміністрації заповідника.